|
|
 |
Замітки про радіо
|
|
|
|
|
|
| Pak_west |
|
|
Повідомлень: 35
|
|
|
|
З нами з: 30.10.06
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
Написане: вівторок жовтня 31, 2006 3:41 pm
Тема повідомлення: Замітки про радіо
|
 |
| |
 |
 |
Замітки про радіо
Мы сиділи з великим Резо Габріадзе на веранді його смішного ресторанчика в Тбілісі.
— Як добре! – зітхав я, сп'янілий від спеки, від того, що Резо сидить навпроти, і від грузинського вина. Я тоді ще не знав, хто такий Онищенко, і він не встиг мені пояснити, що до вина підмішані пестициди, щоб знищити "рускіх".
— Я вже 30 років борюся з грузинським народом, — раптом сказав Резо. – Боротьба іде не на жарт. — Отакої? — спитав я. Просто так спитав. Я випив стільки, що мені було байдуже, хто з ким бореться. Тим більше в Грузії.
— У мене коло хати є маленька квіткова клумба. Дуже мала, — зітхаючи сказав Резо.
Я кивнув. Ми щойно були в його театрі маріонеток, і я зрозумів, що маленька клумба для Резо може бути приводом для великої трагедії.
— Я посадив там фіалки. Але людям по вулиці ближче йдти через клумбу, ніж її обходити. І вони витоптали квіти. Наступного року я посадив їх знову. Та їх знову витоптали. Ще через рік я посадив фіалки втретє.
— І що? – спитав я, і, думаю, вчасно. Резо в театрі і в кіносценаріях мінімаліст. Він не буде наводити сім прикладів. Досить трьох.
— Люди далі йшли тільки навпростець. — Резо знову зітхнув. – Так ми і прожили ці 30 років. Я навесні саджаю фіалки, а люди йдуть тільки навпростець. І зараз я поступово став доходити висновку, що, можливо, вони мене перемогли.
До цієї фрази я випив уже стільки, що мені раптом стало до сліз шкода Резо. Я уявив собі маленькі беззахисні фіалки, безжалісних грузинів, котрі топчуть прекрасне, і самого Габріадзе, який сапкою підгортає землю до нещасних квіточок.
— Є простий вихід, — сказав я з нетверезою, але щирою переконаністю. — Треба поставити довкола клумби огорожу. Можна маленьку.
Останнє пояснення, як мені тоді здалося, було необхідним. Я не міг собі дозволити ввійти з Резо в стилістичний конфлікт.
Габріадзе відповів здивованим поглядом, і я зрозумів, яку дурню зморозив. Коли клумба не для себе, а для людей – яка може бути огорожа? Навить маленька?!!
На радіо також так. Якщо відважились на прямий телефон – для чого сортувати дзвінки? для чого огорожа?
Пару років тому ми вирішили першого квітня розіграти в ефірі слухачів. У денний ефір, куди приходять гості, ми посадили нашу колегу, актрису, яка записувала на «Эхо Москвы» рекламу. Нам дуже хотіілося посміятися, тому на фантазії ми не були скупими і сказали в ефірі, що у нас в гостях дружина міністра зубопротезної промисловості. Здоровий ідіотизм був у наявності: і міністра такого немає, та й чому сам не прийшов, а дружина прийшла?..
Почали обговорювати – як діти, хто в сім'ї готує котлети. Потім, як водиться, включили телефон, очікуючи негайно почути здорове першоквітневе реготання. А дзузьки.
— Що за дурнувата тема у вас сьогодні! — жваво заверещала перша ж радіослухачка. – Вони там з жиру бісятся, а у мене протез тріснув!.. І коли її чоловік віддасть гроші за ваучери Чубайса!
Подальші дзвінки не принесли полегшення. Чоловіки та жінки різного віку обурено цікавилися: чи є у міністра дача на Рубльовці, чи не єврей він, випадково. Чи не про нього була стаття минулого тижня, де розслідується кримінальна справа про крадіжку золота з протезів. Ніхто, жоден слухач не спитав просто и скромно: а хіба є такий міністр? Виявилося, що просто через клумбу ходять не тільки грузини. Наші також ходять. Так коротша путь.
Причому, як виявляється, час не лікує. Вже зовсім недавно, у ранковому ефірі, ми вирішили знову пожартувати. Привід був розкішний: американці наполягали, щоб европейські авіакомпанії, які відправляють їм авіарейси, у звязку з загрозою тероризму повідомляли додатково особисті відомості про пасажирів: номери телефонів, кредитних карток, адреса останнього місця проживання і ще купу всього. Ми вирішили сказати, що це вводится і у нас!
Гиденько підхихикуючи, ми з колегою напридумували свої додаткові пункти. Їх ідіотизм вражав: Де працюєш – інформація за останні 10 років.
Чи п'єш кока-колу?
Національність тата, мами і дружини (чоловіка).
Відомості про шкідливі звички.
Хобі.
Кредитна історія.
Чи є вдома кицька?
Тему позначили так: чи готові ви до того, що про вас це буде відомо?
Небезпека викриття була вкрай велика. Невідповідність питань справі боротьби з тероризмом була явною. Ми в хвилюванні стискали спітнілі кулаки.
— Що за ідіотська тема у вас сьогодні! — жваво заверещала перша радіослухачка, по-моєму, та ж, що й першого разу. – Ви що, не розумієте, що заради безпеки треба йти на все?!
І пішли дзвінки! Нам пояснили, що всі питання правильні і потрібні.
Де вчився? А може, на хімічному факультеті. Про релігію? А може, ти таємнний ісламіст. Про кока-колу? А може, ти написав, що її не пьєш, а сам несеш пляшечку в салон. А может, у тебе хобі колекціонувати ножі. А може, ти заборгував банку і хочеш шантажувати касира, захопивши літак… Декотрі складності виникли з кицькою. Але й тут швиденько зорієнтувалися – можливо, в пакетику не «віскас», а гранульована вибухівка.
В останній момент з'явилася надія, що нас викрили.
— Це все ігри сіоністів, — вагомо сказав голос у телефоні.
— Так, — з сумом сказали ми. – Ви праві.
— Я не в цьому розумінні, — продовжив голос. — Я говорю про те, що це сіоністам і журналістам є що приховувати. А нам, простим людям, приховувати нічого!..
Сумний, геніальний Резо Габріадзе. Пожаліє він нас? Чи вип'є він вина і чи побачить нас, хто ось уже 16 років стоїть із сапками на грядках радіоефіру? І хто намагається посадити свої фіалки. У ті часи, коли всі ходять тільки навпростець…
Матвій Ганапольський
http://www.rukhpress.com.ua/
|
|
|
|
|
Настройки та права доступу
|
|
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі
|
| Сторінка 1 з 1 .:. |
|
|
|
