Стаття 26. Конкурсна гарантія
1. Для підтвердження намірів та зобов’язань щодо власних пропозицій до конкурсу на отримання ліцензії претендент здійснює грошовий внесок під  конкурсну гарантію.

 2. Конкурсна гарантія є обов’язковою умовою для участі в конкурсі. Розмір грошового внеску під конкурсну гарантію встановлюється рішенням Національної ради за умови, що він не перевищує 10 відсотків заявленого максимального розміру ліцензійного збору.

3. Грошовий внесок під конкурсну гарантію зараховується переможцеві конкурсу на отримання ліцензії в загальну суму ліцензійного збору. Грошовий внесок інших учасників, які не стали переможцями конкурсу, зараховується до державного бюджету.

Стаття 27. Ліцензія на  мовлення

1. Ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення.

2. Форма ліцензії встановлюється Національною радою відповідно до вимог цього Закону.

3. У ліцензії вказуються:

а) назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо);

б) місцезнаходження, юридична та фактична адреси організації;

 в) вид мовлення та територія розповсюдження програм згідно з додатком до ліцензії;

г) загальні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі (для багатоканальних телемереж вказується оператор телекомунікацій);

ґ) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

е) дата набрання ліцензією чинності;

є) строк дії ліцензії.

4. Обов’язковими додатками до ліцензії на мовлення є:

- програмна концепція мовлення;

- організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов’язання,  взяті  організацією-ліцензіатом  під  час конкурсного відбору, або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах;

- докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної  телемережі,  максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі;

- відомості про власників (співвласників) організації-ліцензіата та розподіл часток її статутного фонду, для акціонерного товариства – повний список акціонерів, які володіють пакетами акцій більше 5 відсотків;

- відомості про органи управління організації-ліцензіата: керівник організації, члени органів управління організації – правління, ради директорів, наглядової ради тощо (для кожної з осіб – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса).

5. Визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов’язання ліцензіата складають умови ліцензії на мовлення.

6. Умови ліцензії визначаються Національною радою за погодженням з претендентами на отримання ліцензії в порядку, визначеному цим Законом, та затверджуються рішенням Національної ради.

7. Ліцензіат зобов’язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада слідкує за виконанням ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення – застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 28. Програмна концепція мовлення телерадіоорганізації

1. Вимоги до програмної концепції визначаються Національною радою відповідно до цього Закону.

2. Програмна концепція мовлення визначає:

- частку програм власного виробництва;

- мінімальну частку національного аудіовізуального продукту;

- максимальну частку аудіовізуальної продукції іноземного виробництва;

- максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) програм та передач, які передбачається ретранслювати;

- жанровий розподіл програм та передач.

3. Основу програмної концепції мають складати:

- інформаційно-аналітичні та публіцистичні передачі;

- культурно-мистецькі передачі;

- науково-просвітницькі передачі;

- розважальні передачі.

4. Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами:

- програми європейського виробництва повинні складати не менше 80 відсотків,  у тому числі не менше 50 відсотків  програм українського виробництва;

- у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні складати  не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення;

5. Ліцензіат не має права розповсюджувати програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени звернені до сексуальних інстинктів.

6. Текстовий супровід не може містити брутальних слів, висловів тощо. Умови цього пункту не поширюється на закодовані системи багатоканального мовлення.

7. Програмна концепція багатоканального мовлення визначає:

- перелік програм, які надаються у фіксованому пакеті, у тому числі власні програми ліцензіата та програми інших телерадіоорганізацій;

- умови розповсюдження кожної із програм – у відкритому або кодованому вигляді;

- програмні концепції мовлення по кожній з власних програм ліцензіата відповідно до вимог частин другої і третьої цієї статті.

8. Ліцензіат зобов’язаний дотримуватися визначеної програмної концепції.

9. Зміни до програмної концепції вносяться в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 29. Залишення заяви про видачу ліцензії на мовлення без розгляду

1. Заява про видачу ліцензії на мовлення залишається без розгляду, якщо:

а) заява подана (підписана) особою,  яка не має на це  повноважень;

б) заява подана з порушеннями вимог статті 24 цього Закону;

в) раніше  видано  ліцензію  телерадіоорганізації  з  тією  ж назвою і на тій же території мовлення.

2. Про залишення заяви без розгляду заявнику повідомляється у письмовій формі з викладенням причин протягом семи робочих днів після реєстрації заяви.

3. Після  усунення  причин,  що  були  підставою  для залишення  заяви  без   розгляду,    заява розглядається  по суті в порядку і строки, встановлені цим Законом.

4. Якщо ці причини було усунуто до завершення терміну подачі заяв для участі у конкурсі на отримання ліцензій, телерадіоорганізація допускається до участі в конкурсі.

Стаття 30. Відмова у видачі ліцензії на мовлення
1. При проведенні конкурсу на видачу ліцензії на мовлення  підставою для відмови у видачі ліцензії є перемога іншого заявника за результатами конкурсного відбору.

2. При розгляді заяви на видачу ліцензії на позаконкурсних засадах Національна рада може відмовити у видачі ліцензії, якщо:

а) організація-заявник не відповідає ліцензійним вимогам на заявлений вид мовлення, у тому числі визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації;

б) зазначені в заяві відомості на момент її розгляду не відповідають дійсності;

в) заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії телерадіоорганізації-заявника;

г) у заявника відсутні можливості (економічні, фінансові, технічні) здійснювати мовлення із заявленими характеристиками.

3. Рішення про  відмову  у  видачі  ліцензії на мовлення приймається Національною радою за результатами розгляду заяви і протягом п’яти робочих днів після протокольного оформлення цього рішення надсилається заявникові у письмовій формі з зазначенням підстав відмови.

4. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку в місячний термін.

Стаття 31. Плата за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення

1. За видачу і продовження строку дії ліцензій на мовлення телерадіоорганізації сплачують ліцензійний збір.

2. Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору розробляється і затверджується Національною радою за погодженням з Міністерством фінансів України.

3. Ліцензійний збір перераховується до Державного бюджету. Порядок сплати ліцензійного збору визначається Національною радою відповідно до вимог цього Закону. Ліцензійний збір сплачується заявником протягом місяця з дня прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії, якщо Національна рада не передбачила інший порядок сплати ліцензійного збору.

4. За переоформлення ліцензії на мовлення або видачу дубліката ліцензії на мовлення справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. За переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення справляється плата в розмірі ліцензійного збору, передбаченого за видачу відповідної ліцензії на багатоканальне мовлення.

Стаття 32. Видача ліцензії на мовлення

1. Рішення про видачу ліцензії на мовлення приймається Національною радою одночасно з рішенням про переможця конкурсу на отримання ліцензії.

2. При позаконкурсному розгляді заяви на видачу ліцензії Національна рада приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії відповідно до вимог статті 30 цього Закону .

3. Ліцензія видається заявнику на підставі рішення Національної ради про видачу ліцензії не пізніше ніж у десятиденний термін після внесення ним ліцензійного збору, що підтверджується відповідною випискою органу Державного казначейства України. У випадку, якщо Національна рада прийняла рішення про інший порядок сплати ліцензійного збору, ліцензія видається заявнику не пізніше ніж у тридцяти денний термін після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Стаття 33. Продовження строку дії ліцензії на мовлення

1. Кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

2. Для продовження строку дії  ліцензії необхідно не пізніше ніж за 180 та не раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву на продовження ліцензії відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п’яти робочих днів з дня її надходження.

3. Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії ліцензії.

4. За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п’яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. В рішенні про відмову в продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

5. При розгляді заяви та прийнятті рішення про продовження дії ліцензії Національна рада не може змінювати умови ліцензії, крім випадків коли:

- по закінченні строку дії ліцензії відбувається перехід від аналогового до цифрового мовлення в порядку, визначеному статтею 22 цього Закону;

- необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена внесенням відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та/або Плану використання радіочастотного ресурсу України;

- умови ліцензії не відповідають вимогам закону;

- зміни умов ліцензії запропоновані ліцензіатом і підтримані Національною радою. 

6. Ліцензія з продовженим строком дії вручається ліцензіату Національною радою не раніше ніж в останній робочий день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати ліцензійного збору відповідно до вимог статті 30 цього Закону.

7. Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства, ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради,  не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам частин першої, другої чи третьої статті 9 або частини першої статті 12 цього Закону.

8. Відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення можна оскаржити до суду в тримісячний термін.

9. Організація, якій відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення, не позбавляється права подавати заяви на видачу ліцензії і брати участь у конкурсах на отримання ліцензії на загальних підставах відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 34. Видача дубліката ліцензії на мовлення

1. У разі втрати чи пошкодження ліцензії телерадіоорганізація зобов’язана звернутися до Національної ради із заявою про видачу дубліката ліцензії за встановленою Національною радою формою. Пошкоджена ліцензія додається до заяви. Приймаючи заяву про видачу дублікату ліцензії на мовлення, Національна рада реєструє її і видає ліцензіату довідку про її реєстрацію.

2. Національна рада розглядає заяву про видачу дублікату ліцензії на мовлення і приймає рішення про видачу дублікату ліцензії протягом 10 днів з дня реєстрації заяви. Протягом 5 днів після прийняття рішення про видачу дублікату ліцензії на мовлення, Національна рада письмово повідомляє про це заявника і видає йому дублікат ліцензії на мовлення.

3. До отримання дублікату ліцензії на мовлення діяльність телерадіоорганізації здійснюється на підставі виданої Національною радою довідки про реєстрацію заяви про видачу дублікату ліцензії на мовлення.

4. Відомості ліцензії, що дублюється, переносяться до дубліката без змін, у тому числі дата прийняття рішення та номер рішення про видачу та/або продовження строку дії  ліцензії, строк дії ліцензії,  дата видачі ліцензії. На бланку ліцензії ставиться штамп ”Дублікат” і дата видачі дублікату.

5. За видачу дубліката ліцензії справляється плата відповідно до статті 30 цього Закону.

Стаття 35. Переоформлення ліцензії на мовлення

1. У разі зміни даних передбачених частиною третьою цієї статті, ліцензіат подає до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії за встановленою Національною радою формою.

2. До заяви додаються завірені у встановленому порядку копії документів, які підтверджують необхідність внесення змін до ліцензії.

3. Підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути:

а) організаційні зміни статусу та умов діяльності ліцензіата;

б) наміри ліцензіата змінити організаційні чи технічні характеристики мовлення та внести відповідні зміни до умов ліцензії;

в) необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв’язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення.

4. При виникненні підстав для переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата він зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії та відповідні  документи або  їх нотаріально засвідчені копії, які підтверджують зазначені зміни.

5. Національна рада  розглядає заяву і приймає рішення про переоформлення ліцензії протягом  десяти  робочих  днів   з   дати надходження  заяви.

6. Національна рада відмовляє у переоформленні ліцензії на мовлення і розпочинає дії стосовно анулювання ліцензії на мовлення, якщо зміни у складі засновників (співзасновників) та (або) власників (співвласників) суперечать вимогам статей 8, 12 цього Закону.

7. Заява про переоформлення ліцензії у зв’язку з намірами ліцензіата змінити організаційні чи технічні характеристики мовлення розглядається  у місячний термін з дати її надходження. За результатами розгляду Національна рада приймає рішення про внесення змін до ліцензії та відповідне переоформлення ліцензії або про відмову у внесенні змін до ліцензії.

8. Заява про переоформлення ліцензії у зв’язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення розглядається у місячний термін з дати її надходження.

9. За результатами розгляду Національна рада приймає рішення про внесення змін до ліцензії та відповідне переоформлення ліцензії. При цьому зміни до програмної концепції мовлення вносяться відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору.

10. Якщо пропозиції заявника щодо внесення змін до програмної концепції мовлення не відповідають вимогам Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, Національна рада може відмовити в переоформленні ліцензії на мовлення у зв’язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення і оголосити конкурс на отримання ліцензії на багатоканальне мовлення. При цьому за чинним ліцензіатом залишається право мовлення на одному із каналів нової цифрової багатоканальної телемережі, а також право бути оператором телекомунікації на всю цифрову багатоканальну телемережу.

11. Переоформлена ліцензія видається ліцензіату не пізніше ніж через 10 днів після прийняття відповідного рішення Національної ради за умови внесення ним сплати за переоформлення ліцензії відповідно до вимог статті 31 цього Закону.

12. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлювалася.

13. У разі  переоформлення  ліцензії  Національна рада приймає рішення про визнання недійсною ліцензії,  що була переоформлена, з внесенням  відповідних  змін  до Державного реєстру.

14. У раз відмови у внесенні змін ліцензіат зобов’язаний здійснювати мовлення відповідно до умов чинної ліцензії.

15. При видачі  переоформленої  ліцензії  попередня ліцензія вилучається.

Стаття 36. Строк дії ліцензії на мовлення

1. Ліцензія на мовлення видається  на строк, визначений Національною радою відповідно до заяви на видачу ліцензії, але не менш як:

- для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах – на 7 років; 

- для супутникового, проводового, кабельного мовлення – на 10 років.

2. Після закінчення строку дії ліцензія втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута Національною радою у визначені цим законом строки. В цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 37. Анулювання ліцензії на мовлення

1. Анулювання ліцензії на мовлення здійснюється Національною радою у випадках, передбачених цим Законом.

2. Національна рада анулює ліцензію на підставі:

а) клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії;

б) рішення про скасування державної реєстрації  ліцензіата;

в) несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону.

г) відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії.

д) рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

3. Національна рада приймає вмотивоване рішення про анулювання ліцензії протягом 15 робочих днів з дати надходження документів щодо наявності зазначених підстав для анулювання. Рішення Національної ради про анулювання ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.

4. Національна рада письмово повідомляє про анулювання ліцензії ліцензіата та відповідних операторів телекомунікацій в триденний термін з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії, якщо це рішення не оскаржено в судовому порядку. У разі оскарження рішення Національної ради до суду, Національна рада письмово повідомляє про анулювання ліцензії ліцензіата та відповідних операторів телекомунікацій в триденний термін з дня набрання рішенням про анулювання ліцензії законної сили.

5. Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:

а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;

б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;

г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;

д) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також  до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

6. Виконання рішення суду про анулювання ліцензії на мовлення здійснюється в загальному порядку відповідно до вимог законодавства.

Стаття 38. Державна реєстрація та ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України

1. Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення підлягають державній реєстрації як суб’єкти інформаційної діяльності.

2. Телерадіоорганізації, які не мають ліцензій на мовлення,  можуть зареєструватися як суб’єкти інформаційної діяльності за власним бажанням.

3. Студії-виробники, які не мають ліцензій на мовлення, можуть зареєструватися як суб’єкти інформаційної діяльності за власним бажанням. 

4. Державна реєстрація суб’єктів господарювання як суб’єктів інформаційної діяльності  здійснюється Національною радою.

5. Державна реєстрація суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на мовлення, здійснюється шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру телерадіоорганізацій України у триденний строк з дня видачі ліцензії на мовлення.

6. Державна реєстрація студії-виробника, які не мають ліцензій на мовлення, здійснюється на підставі заяви керівника студій-виробників шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру телерадіоорганізацій України та видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

7. Форма заяви визначається Національною радою. У заяві вказуються такі реєстраційні відомості:

 а) назва телерадіоорганізації;

 б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

 в) програмні цілі або тематична спрямованість;

 г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;

 д) контактні телефони, електронна адреса.

8. До заяви про державну реєстрацію додаються належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, статуту, довідки місцевого органу Державного комітету статистики України про включення телерадіоорганізації до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

9. Національна рада може відмовити в розгляді заяви про внесення до Державного реєстру, якщо  заява не відповідає вимогам цього Закону. У разі відмови в розгляді заяви Національна рада у триденний термін після отримання заяви повідомляє про це заявника із обов’язковим зазначенням причин відмови.

10. Протягом трьох робочих днів після отримання заяви Національна рада вносить телерадіоорганізацію до Державного реєстру телерадіоорганізацій України і не пізніше ніж через тиждень після внесення до реєстру видає телерадіоорганізації свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. За оформлення свідоцтва про державну реєстрацію справляється плата в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка зараховується на поточний рахунок Національної ради.

11. Державний реєстр телерадіоорганізацій України  веде Національна рада. До Державного реєстру вносяться дані про телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на мовлення або зареєструвалися як суб’єкти інформаційної діяльності в порядку, визначеному цим Законом.

12. Стосовно телерадіоорганізацій, які отримували ліцензію (ліцензії) на мовлення, до Державного реєстру вносяться такі відомості:

а) назва телерадіоорганізації;

б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

в) програмні цілі або тематична спрямованість;

г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації,

ґ) контактні телефони, електронна адреса;

д) про власників і засновників телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

е) про особовий склад керівних та наглядових органів телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

є) дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;

ж) серія та номер ліцензії;

з) термін дії ліцензії;

и) вид (види) мовлення, обсяги мовлення і час мовлення;

і) територіальні характеристики мовлення (загальнонаціональне, регіональне або місцеве з визначенням відповідних областей, районів і населених пунктів);

ї) про переоформлення ліцензії, внесення змін до ліцензії, видачу її копії або дубліката;

й) про продовження ліцензії;

к) про накладання на телерадіоорганізацію  штрафних санкцій відповідно до вимог цього Закону;

л) дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною та про її анулювання.

13. Ці відомості вносяться до Державного реєстру  впродовж трьох робочих днів після видачі (продовження, внесення змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.

14. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України є вільним. Порядок користування Державним реєстром і розмір плати за надання письмової інформації щодо даних Державного реєстру встановлюються Національною радою. Національна рада розміщує відомості Державного реєстру на WЕB-сайті та двічі на рік публікує їх в офіційному бюлетені Національної ради.

РОЗДІЛ ІV. ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ В БАГАТОКАНАЛЬНИХ ТЕЛЕМЕРЕЖАХ, СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОГО ПРИЙОМУ, РЕТРАНСЛЯЦІЯ

Стаття 39. Мовлення в багатоканальних телемережах

1. Багатоканальні  телемережі як телекомунікаційні мережі створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно до вимог Закону України „Про телекомунікації”.

2. Для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб’єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.

3. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно:

а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону;

б) суб’єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги.

4. Телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

5. Провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі.

6. Оператор багатоканальної телемережі може сам надавати програмну послугу за умови отримання ліцензії провайдера програмної послуги.

7. Надання програмної послуги абоненту здійснюється на підставі угоди між абонентом і ліцензіатом, укладеної відповідно до чинного законодавства. Угода  обов’язково визначає:

- тип наданого  пакета програм (пакет універсальної програмної послуги, стандартний пакет або індивідуальний пакет на замовлення);

- перелік телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов’язується надавати абоненту;

- абонентську плату за пакет та/або плату за надання окремих телерадіопрограм і передач.

8. До закінчення терміну дії угоди провайдер не має права без офіційно оформленого погодження абонента вносити зміни у вищезазначені характеристики програмної послуги.

9. Провайдер зобов’язаний забезпечити всім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити програми універсальної програмної послуги до всіх пакетів програм.

Для розповсюдження програм універсальної програмної послуги провайдер не зобов’язаний укладати договори з відповідними телерадіоорганізаціями.

10. Провайдер програмної послуги може розпочинати свою діяльність з моменту отримання ліцензії і затвердженого Національною радою складу пакета (пакетів) універсальної програмної послуги.

11. Провайдер програмної послуги самостійно, виходячи з ринкового попиту, встановлює розмір абонентської плати за різні пакети програм та інші інформаційні послуги. Державному регулюванню підлягає виключно розмір абонентської плати за користування універсальною програмною  послугою.

12. У разі порушення провайдером вимог законодавства Національна рада застосовує до нього визначені цим Законом санкції.

Стаття 40. Ліцензування провайдерів програмної послуги

1. Для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення, суб’єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.

2. Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом. Ліцензія видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.

3. Заява подається у відповідності до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додається:

а) загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції;

б) документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

4. Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов’язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року.

5. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги розглядається і рішення щодо неї приймається у місячний термін з дня її надходження до Національної ради.

6. За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення:

а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги;

б) про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.

7. Ліцензію провайдера програмної послуги може бути анульовано в судовому порядку за поданням Національної ради у зв’язку з систематичними порушеннями ним вимог цього Закону, законодавства України про захист суспільної моралі, законодавства України про авторські і суміжні права.

8. Права, які надає ліцензія провайдера програмної послуги, не можуть бути передані іншій особі (юридичній чи фізичній).

Стаття 41. Системи колективного прийому
1. Системи колективного прийому теле- та/чи радіопрограм створюється з метою отримання споживачами можливості якісного приймання за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних та/чи радіопрограм, які розповсюджуються в зоні дії системи колективного прийому.

2. Системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережі. Діяльність їх операторів не підлягає ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам за допомогою системи колективного прийому не потребує реєстрації суб’єкта інформаційної діяльності.

3. У складі багатоканальної мережі система колективного прийому може бути лише за договірно закріпленою згодою власників будинку на це та на схвалений мешканцями (потенціальними абонентами) пакет додаткових послуг багатоканальної телемережі.

Стаття 42. Ретрансляція телерадіопрограм та передач

1. Ретрансляція програм, зміст яких відповідає вимогам  Європейської конвенції про транскордонне телебачення на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

2. Суб’єкт господарювання, який знаходиться під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію і  отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зобов’язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України.

3. Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

4. Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) передбачених до ретрансляції програм та передач визначаються програмною концепцією мовлення згідно з вимогою цього Закону.

5. Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до Переліку  телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 43. Початок  мовлення

1. Організація-ліцензіат має право розпочати мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення вона зобов’язана у десятиденний термін повідомити Національну раду.

2. Власник технічних засобів мовлення або організація, що їх експлуатує, не має права надавати технічні засоби мовлення в користування телерадіоорганізаціям, які не мають відповідної ліцензії або чия ліцензія втратила чинність.

3. Забороняється розповсюджувати телерадіопрограми чи передачі на територію, більшу від вказаної в ліцензії Національної ради.

4. На одній території забороняється розповсюдження наземним ефірним способом однакових за змістом програм.

5. Ліцензіат не має права передавати канал мовлення в суборенду іншим організаціям.

6. Керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і несе особисту відповідальність за їх зміст та якість.

Стаття 44. Кореспондентські пункти

1. Телерадіоорганізації мають право у встановленому законодавством України порядку відкривати кореспондентські пункти на території України та за її межами.

2. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією) телерадіоорганізації, який створюється з метою інформаційного забезпечення телерадіоорганізації.

3. Кореспондентські пункти не мають права самостійно мовити та здійснювати інформаційні та рекламні вставки на каналі мовлення телерадіоорганізації.

Стаття 45. Акредитація творчих працівників телерадіоорганізації

1. Телерадіоорганізація має право акредитувати своїх творчих працівників в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах, де діє порядок акредитації.

2. Правила акредитації повинні бути справедливими, обґрунтованими, однаковими та рівними для усіх телерадіоорганізацій. Правила акредитації повинні бути оприлюдненні відповідним органом державної влади або  місцевого самоврядування, установою, організацією або підприємством, де діє порядок акредитації.

3. Орган державної влади,  місцевого самоврядування, установа, організація, підприємство не може відмовити у вільному доступі або в акредитації творчих працівників телерадіоорганізації, якщо інше не передбачене законом.

Стаття 46. Вихідні дані

1. Телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свої вихідні дані (найменування, позивні, логотип або емблему).

2. Під час трансляції (ретрансляції) радіопрограми телерадіоорганізація не рідше ніж щогодини передає свої позивні.

3. Під час трансляції телепередач телерадіоорганізація використовує логотип або інші вихідні дані.

Стаття 47. Дозвіл на право використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій

1. Використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється у відповідності до Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

2. При розповсюдженні програм іноземних телерадіокомпаній в багатоканальних телемережах забороняється вносити будь-які зміни в програму, крім випадків передбачених законодавством України або визначених угодами з правовласниками аудіовізуальної продукції або передбаченими законодавством України.

Стаття 48. Облік аудіовізуальних творів та порядок зберігання їх копій (записів)

1. Кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов'язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій).

2. У журналі фіксується:

- дата випуску, час початку і закінчення передачі;

- назва і тема передачі;

- прізвище авторів і ведучих передачі;

- мова передачі.

3. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.

4. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися впродовж 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо в цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

5. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скарга не буде розглянута і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

6. Умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню, культурну чи іншу цінність, визначаються законодавством України.

Стаття 49. Розповсюдження офіційних повідомлень та іншої обов'язкової інформації

1. Державні та комунальні телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України, офіційні повідомлення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади – на підвідомчу їм територію.

2. Телерадіоорганізації незалежно від форм власності, зобов’язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення про надзвичайні ситуації. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам влади і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.

3. Трансляція сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводиться відповідно до державного замовлення та на основі договору.

4. На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя.

5. Державні телерадіоорганізації зобов'язані передбачати у своїх програмах час і форми для забезпечення можливості виступів народних депутатів України з питань їхньої депутатської діяльності.

6. Участь народних депутатів України у передачах з інших питань здійснюється на загальних засадах.

7. Виступи депутатів місцевих рад з питань їхньої депутатської діяльності в телерадіопрограмах, що транслюються на території відповідної ради, здійснюються за домовленістю з місцевими телерадіоорганізаціями.

Стаття 50. Діяльність телерадіоорганізацій під час виборчого процесу
1. Особливості діяльності телерадіоорганізацій під час виборчого процесу регулюються законодавством про вибори.

Стаття 51. Мовлення в особливих обставинах

1. На час надзвичайного та/чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до закону може встановлюватися особливий режим роботи аудіовізуальних засобів масової інформації.

2. Особливості регулювання мовлення під час надзвичайного та/чи воєнного стану визначаються законом.

Стаття 52. Припинення мовлення

1. Підставами для припинення мовлення є закінчення терміну дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

2. Протягом доби з дня закінчення строку дії або анулювання ліцензії ліцензіат зобов’язаний припинити мовлення.

3. Продовження мовлення після отримання офіційного повідомлення про анулювання ліцензії тягне за собою відповідальність керівника телерадіоорганізації та керівника відповідного оператора телекомунікацій, який надає послуги з експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

Стаття 53. Реклама та спонсорство на телебаченні і радіо
1. Відносини, які виникають під час рекламної діяльності та спонсорства на телебаченні і радіо регулюються Законом України “Про рекламу”.

Стаття 54. Анонси передач
1. Анонси передач є інформацією для телеглядачів і радіослухачів відповідно до вимог статті 60 цього Закону.

2. Анонси передач транслюються відповідно до вимог Закону України “Про рекламу”.

РОЗДІЛ VІ. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 55. Права телерадіоорганізацій

1. Телерадіоорганізації, їх працівники мають право на одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності у порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 56. Редакційний статут телерадіоорганізації

1. Редакційний статут телерадіоорганізації містить вимоги до створення та поширення інформації. 

2. Редакційний статут затверджує власник телерадіоорганізації або уповноважений ним орган.

3. Власник телерадіоорганізації не має права втручатися у творчу діяльність телерадіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до редакційного статуту телерадіоорганізації.

4. Редакційний статут телерадіоорганізації визначає:

- основні вимоги до забезпечення точності, об’єктивності, неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

- вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;

- вимоги до розповсюдження інформації про насильство;

- вимоги до розповсюдження інформації про злочини;

- вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення (національні та сексуальні меншини, релігійні групи, хворих та інвалідів);

- вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

- вимоги до перевірки достовірності інформації, одержаної від третіх осіб;

- вимоги до дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації;

- особливості поширення інформації про політичні партії та політиків під час виборчого процесу та поза його межами;

- вимоги до реклами та спонсорства;

- недопущення прихованої реклами та одержання творчими працівниками телерадіоорганізації товарів та послуг безкоштовно або за пільговими цінами;

- порядок утворення, діяльності та повноваження Редакційної ради телерадіоорганізації.

5. Редакційний статут телерадіоорганізації передбачає створення  Редакційної ради, половина складу якої призначається власником телерадіоорганізації або уповноваженим ним органом, а половина обирається творчим колективом телерадіоорганізації. На Редакційну раду покладається:

- контроль за дотриманням телерадіожурналістами редакційного статуту;

- контроль за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації;

- внесення на розгляд органів управління телерадіоорганізацією питання про відсторонення від керівництва телерадіоорганізацією або її окремими підрозділами осіб, які порушували редакційний статут та/або вимоги законодавства щодо прав телерадіожурналістів, заборони цензури і втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій, про призначення службового розслідування і звільнення цих осіб відповідно до закону в разі підтвердження наявності зазначених порушень.

5. Редакційний статут телерадіоорганізації має бути оприлюднений. Копія редакційного статуту протягом семи днів з моменту його прийняття або внесення змін надсилається до Національної ради.

Стаття 57. Права творчого колективу та телерадіожурналістів
1. Творчий колектив телерадіоорганізації складається із телерадіожурналістів.

2. Творчий колектив організації має право відстоювати інтереси телерадіожурналістів та здійснювати контроль за дотриманням їхніх прав, вимог щодо заборони цензури і втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації.

3. Збори творчого колективу телерадіоорганізації обирають половину складу Редакційної ради телерадіоорганізації. Телерадіожурналіст має право:

а) брати участь у зборах творчого колективу телерадіоорганізації, вносити пропозиції щодо розгляду ними питань;

б) пропонувати кандидатури до складу Редакційної ради телерадіоорганізації, бути обраним до її складу;

в) звертатися до Редакційної ради телерадіоорганізації щодо порушень прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації, порушень редакційного статуту телерадіоорганізації.

Стаття 58. Обов'язки телерадіоорганізації

1. Телерадіоорганізація зобов’язана:

а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії;

б) виконувати рішення Національної ради та судових органів;

в) поширювати об’єктивну інформацію;

г) не створювати перешкод у передачі та прийманні програм інших телерадіоорганізацій, функціонуванні засобів телекомунікацій;

ґ) дотримуватися вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення;

д) попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними;

е) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством;

є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;

ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;

з) не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підсудного або упереджують рішення суду;

и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України;

і) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Стаття 59. Обов'язки творчих працівників телерадіоорганізацій

1. Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний:

а) дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

в) не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою  статті 6 цього Закону;

г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;

ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.

2. Обов’язки, передбачені частиною першою цієї статті, поширюються на позаштатних творчих працівників телерадіоорганізації.

3. У разі висунення творчого працівника телерадіоорганізації кандидатом на виборні посади він має рівні з іншими кандидатами права у використанні телебачення і радіомовлення.

4. Творчий працівник телерадіоорганізації не має права використовувати своє службове становище в інтересах кандидата на виборні посади, довіреною особою якого він є.

РОЗДІЛ VІІ. ПРАВА ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ І РАДІОСЛУХАЧІВ
Стаття 60. Захист прав телеглядачів, радіослухачів

1. Телеглядачі і радіослухачі мають право:

- приймати програми телерадіоорганізацій, які доступні для прийому на території України;

- одержувати інформацію про розклад передач;

- звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення України із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати відповідь на звернення письмово або безпосередньо у передачах;

- у порядку, визначеному законом спростовувати інформацію про них, поширену телерадіоорганізацією.

Стаття 61. Захист суспільної моралі та забезпечення прав неповнолітніх і юнацтва

1. При створенні, підготовці та розповсюдженні телерадіопрограм та передач телерадіоорганізації і провайдери програмної послуги зобов’язані дотримуватися вимог законодавства України про захист суспільної моралі.

2. Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, за винятком ефірного часу в добовому відрізку часу з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.

3. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.

4. У програмах та передачах телерадіоорганізації не мають права без письмової згоди батьків або осіб, що їх замінюють, а також відповідних правоохоронних органів розголошувати будь-яку інформацію, яка:

- може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника;

- стосується факту самогубства неповнолітнього.

Стаття 62. Неприпустимість перекручення інформації
1. Особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією.

2. Спори у зв'язку з недостовірністю або неповнотою інформації, поширеної у зазначених в частині першій цієї статті передачах, розглядаються в судовому порядку.

Стаття 63. Право на спростування

1. Громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

2. Таке саме право мають офіційні представники громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати спростування.

3. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі впродовж 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.

4. Телерадіоорганізація зобов’язана розглянути заяву в семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачене законодавством України.

5. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов’язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту за відповідну оплату.

6. Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана терміново їх спростувати.

7. Спростування повинно бути поширено тією ж телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені.

8. У спростуванні має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені телерадіоорганізацією.

9. Якщо громадянин чи юридична особа надали текст спростування, то він підлягає поширенню за умови його відповідності вимогам цього Закону. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування, поданого заявником, без його згоди не допускаються.

10. Телерадіоорганізація, яка зобов’язана поширити текст спростування, на вимогу громадянина чи представника юридичної особи може надати йому можливість зачитати власний текст і передати його в запису.

11. Про передбачуваний термін поширення та зміст тексту спростування телерадіоорганізація зобов’язана повідомити заявника.

12. У разі відмови телерадіоорганізації від спростування вона зобов'язана терміново повідомити про це заявника.

13. У разі винесення судом рішення про спростування текст спростування поширюється телерадіоорганізацією в порядку, визначеному цим Законом.

14. Телерадіоорганізація може відмовити особі у спростуванні поширеної інформації, якщо заява про спростування була подана з порушенням вимог цього Закону.

Стаття 64. Право на відповідь

1. Громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні.

2. Порядок подачі заяви на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) визначається  статтею 63 цього Закону.

Стаття 65. Відшкодування моральної шкоди
1. Моральна (немайнова) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Стаття 66. Звільнення від відповідальності за розповсюдження інформації, що не відповідають дійсності

1. Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідають дійсності, у разі:

а) якщо ця інформація містились в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, місцевого самоврядування їхніх посадових осіб у письмовій формі.;

б) якщо ця інформація  є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутатів рад всіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;  

г) якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;

ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

РОЗДІЛ VІІІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Стаття 67. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій

1. Співробітництво телерадіоорганізацій із зарубіжними партнерами здійснюється на підставі прямих договорів.

2. Якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 68. Діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій на території України
1. Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і радіо проводиться Міністерством закордонних справ України.

2. Акредитовані зарубіжні кореспонденти мають права та обов’язки працівника телерадіоорганізації, передбачені цим Законом.

3. Представники зарубіжних телерадіоорганізацій, не акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.

РОЗДІЛ IХ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Стаття 69. Контроль та нагляд за дотриманням законодавства телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги

1. Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог:

- законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення,

- закону України “Про рекламу” щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні;

- законодавства про захист суспільної моралі;

- законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів;

- законодавства про вибори.

2. Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням  законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Державна інспекція зв’язку у встановленому законодавством порядку  здійснює державний нагляд за користуванням радіочастотного ресурсу для потреб телерадіомовлення, діяльністю операторів телекомунікацій, контроль за технічними параметрами поширення аудіовізуальної інформації. 

4. Уповноважені органи Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист авторського права та суміжних прав.

5. Контроль та нагляд за дотриманням інших вимог законодавства здійснюють органи державної влади в межах своєї компетенції.

6. У разі виявлення порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги вимог законодавства уповноважений орган вживає до порушника санкції або надсилає до Національної ради подання відповідно до вимог закону.

Стаття 70. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення

1. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники,  інші суб’єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

2. Міру відповідальності та відповідні санкції встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

3. Рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені в судовому порядку.

4. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Стаття 71. Санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення

1. Санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

2. Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

3. Національна рада застосовує санкції до провайдерів програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.

4. У разі порушення законодавства про телебачення і радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами Національна рада звертається до суду або до інших органів державної влади для усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.

5. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

6. Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:

- оголошення попередження;

- стягнення штрафу;

- подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

7. Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.

8. Рішення про стягнення  штрафу приймається:

- якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені;

- якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень;

- якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень.

9. Штраф не може накладатися, якщо з моменту останнього порушення законодавства минуло більше одного календарного року.

10. Розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства.

11. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в судовому порядку.

12. Якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу Національна рада  подає до суду справу про анулювання ліцензії мовлення телерадіоорганізації або справу про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.

Стаття 72. Розгляд Національною радою питань про порушення телерадіоорганізацією або оператором програмної послуги законодавства України та умов ліцензії

1. Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.
2. Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки.

3. До початку розгляду представник ліцензіата має право ознайомитись з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. При розгляді питання представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.

Стаття 73. Прийняття Національною радою рішення за результатами розгляду питання про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства України та умов ліцензії

1. За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення:

а) про визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій;

б) про проведення додаткової перевірки;

в) про відсутність фактів порушення.

2. Копія рішення протягом десяти днів вручається або висилається ліцензіату.

Стаття 74. Виконання рішення про застосування санкції
1. Рішення Національної ради про застосування санкції вручається або висилається керівнику ліцензіата.

2. У рішенні про застосування санкції Національна рада може встановити термін усунення порушення.

3. У разі застосування санкції у вигляді штрафу, ліцензіат зобов’язаний сплатити штраф в тридцяти денний термін з дня отримання рішення про накладання штрафу. За кожен день прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі відмови ліцензіату від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду.

4. Суми штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

5. Ліцензіат зобов’язаний надати Національній раді документальне підтвердження факту сплати штрафу (копію платіжного доручення) протягом п’яти днів з моменту сплати.

ПРИКІНЦЕВІ  ПОЛОЖЕННЯ

II. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади України нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести видані нею нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

До приведення у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ІІІ. Усі ліцензії, видані Національною радою до в набрання чинності цим Законом, діють до закінчення визначено